ВИННИКІВЧАНИ В ЛАВАХ ДИВІЗІЇ «ГАЛИЧИНА»

Майже усі винниківські ветерани УСС, УГА, армії УНР, яким дозволив вік і здоров'я, добровільно записалися (часто з синами) до дивізії «Галичина». За ними пішла вся найсвідоміша молодь Винник. Серед перших добровольців були Роман Стефанишин, Стефан Чепіль, Володимир Брама, Магаляс та інші.

Німеччина на початкових етапах Другої світової війни негативно ставилася до спроб сформувати у складі своєї армії українські збройні підрозділи. Однак несприятливі військово-політичні обставини 1943—1944 рр., викликані поразками на фронтах, змусили нацистів переглянути своє ставлення до використання не німецьких збройних формувань у війні, у першу чергу на німецько-радянському театрі бойових дій.

З ініціативи губернатора Галичини Отто Вехтера, підтриманої Українським Центральним Комітетом, весною 1943 р. розпочався процес формування стрілецької дивізії СС «Галичина». Губернатор Галичини бригаденфюрер СС Отто Вехтер (який ініціював створення цієї української дивізії) 12 квітня 1943 р. запропонував назву «Добровольча дивізія СС «Галичина», через кілька днів Гіммлер наказав називати її «Добровольча дивізія «Галичина», але у відозві-прокламації Вехтера від 28 квітня 1943 р. щодо організації дивізії вона значилася як «Стрілецька дивізія СС «Галичина». Дивізія була створена для боротьби проти більшовиків на боці німців.

«Величаві збори в Винниках» (газета «Рідна земля» №20 від 16.05.1943): «У четвер, 7 травня відбулися маніфестаційні збори винничан. Збори, що відбулись у великій прибраній залі присвячені були важливій справі створення СС. Стрілецької Дивізії „Галичина". На зборах присутні були представники львівського міського староства, посадник міста Львова д-р Біляк і відпоручник Військової Управи мгр. Дзьоба. Збори відкрив короткою промовою начальник дільниці сотник Харкевич. Зчерги промовляли: радник Мельдехен, мгр. Дзьоба і д-р Біляк. Промовці підкреслили велике значення створення нової військової формації та закликали населення Винник своєю участю СС. Стрілецької Дивізії „Галичина" засвідчити свій патріотизм та громадське вироблення. Запальний тон промов перенісся теж на зібраних, які ентузіястично заявили готовість взяти у руки зброю. Після зборів винницький хор співав народні пісні та марші».

Перший транспорт добровольців на рекрутський вишкіл вирушив зі Львова 18 липня. Різного роду вишколи відбувалися на теренах Німеччини та країн Європи, окупованих німцями. Основними полігонами були «Гайделяґер» у Польщі біля Дембіци та «Нойгаммер» у Східній Німеччині (Шлезьк).

13 червня 1944 р. у Винниках проходив другий відбір у лави Першої Української дивізії «Галичина». Відбір у дивізію проводився в приміщенні Народного дому «Просвіта». Медична комісія визнала такими, що можуть служити у війську 15 винниківських юнаків. Серед новобранців був Василь Якович Банах (28. 05. 1928 р.н.), Володимир (?) Голіян (загинув у Австрії у 1944 р., біля м.Лінц.) та ін.

Винниківське товариство «Просвіта» наводить такий список дивізійників: Юрій Богонюк, П. Брода, В. Брама, С. Голіян, В. Грип, Р. Голіян, Володимир Гнида, М. Гураль, В. Губка, Ю. Думка, Б. Дмитерко, В. Дмитерко, Є. Дмитерко, В. Котловський, К. Костюк, І. Крохмальний, М. Лучанський, О. Макар, Роман Михайлів (1916—1944 рр.), загинув під Бродами), Лесько Михайлів (13 років сталінських концтаборів), Я. Маркевич, Р. Майхер, С. Олесів, Р. Обаранець, І. Опалінський, Я. Ричевський, Стефан Рутар (04.01.1909 р. н.), М. Стефанишин, Роман Стефенишин, Іван Патрайко (повернувся з радянських концтаборів у 1968 р.), М. Паньків, В. Федів, С. Чепіль, З. Чепіль, М. Якубишин та ін.

У дивізії також воювали: Богонюк Юрій (1927—1944 рр.), Лесько Михайлів (1923—1944 рр.), Стефанишин Роман (1923—1944 рр.) загинули в липні 1944 р. під Бродами (там і поховані).

Михайло Скремета (29 жовтня 1923 р. н., м. Винники — ?) — був студентом політехніки у Львові, служив в дивізії «Галичина», а по війні у 1945 р. попав у Францію і вступив до Французького іноземного легіону (Légion étrangère)  під іншим іменем. До 1950 р. брав участь у війні в Індокитаю (теперішній В'єтнам). Подальша доля невідома.

Ігор Федорович Маркевич (1927 р. н., м. Винники — 2018 р., м. Винники) — вступив  у дивізію «Галичина» 1945 р. в Німеччині. Після війни проживав у Винниках. Родичі  — Богдан Маркевич (двоюрідний брат) — відомий український тренер. Дід Михайло, мешкав там, де зараз стоїть пам’ятник митрополитові Іванові Огієнкові. У діда  квартирував Іван Огієнко. Прадід, Михайло Маркевич, був війтом у Винниках (помер 1928 р.), проживав в урочищі «Піддіброва».

 

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники : Друксервіс, 2016. — 312 с.

1940-ві рр. Винниківчанин (справа) Лесько Михайлів з сестрою та побратимом. З архіву Ольги Михайлів

Гора Шипшина у Винниках (Львівщина): природа та історія

Гора Шипшина (336 м н. р. м.) розташована праворуч біля в'їзду до Винник зі сторони Львова,  у межах ландшафту Давидівського пасма. Зараз вона заросла лісом, а колись з неї відкривався чудовий краєвид на Винники. Гора знаходиться між старою залізничною колією Львів – Підгайці (діяла до 1944 р.) і шосейною дорогою Львів – Винники. Можливо ці обставини й стали головною причиною перетворення її у місце відпочинку Митрополита Андрея Шептицького.

Природа. Сідловиною гора плавно переходить у підніжжя г. Жупан. Південно-східний схил Шипшини – стрімкий, а південно-західний – більш  пологий. Схили покриті сосново-грабово-буковими лісами, що проростають на сірих лісових ґрунтах. Окремі екземпляри бука сягають висоти 25–30 м, а діаметр стовбура у них до 1 м. Бук світлолюбний, росте швидко. Стовбури в переважній більшості буків прямі, добре сформовані й  без сучків сягають до 15 м у висоту. У 100 - 120-річних буках стовбури починають гнити. На схилах в багатьох місцях зустрічаються гнилі стовбури.

Археологія. Пам’ятку археології на г. Шипшина  виявили у 1991 р. вчені відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Її стаціонарно дослідили, ввели у науковий обіг. Це пам’ятка ранньоскіфського часу – VI-VII ст. до н. е. (тобто, їй приблизно 2700 років). Там є і поселення, і могильник.

Літом 2014 р. Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (керівник експедиції – науковий працівник відділу археології А. Гавінський) та історичним факультетом Львівського національного університету ім. І. Франка (керівник практики – доц. Н. Білас) проведено археологічну експедицію з дослідження багатошарової пам’ятки на г. Шипшина (Голянівка). На теперішній час частина археологічної пам’ятки зруйнована забудовою міста, а рельєф знівельований, тому перед експедицією постало завдання проведення тут рятівних досліджень. На пам’ятці «Винники - Шипшина»  було закладено три розкопи загальною площею 124 м ². Зафіксовано чотири об’єкти ранньозалізного часу – три ями і частину житлової споруди заглибленого типу. У культурному шарі та в об’єктах виявлено незначну кількість уламків кераміки ранньозалізного часу, серед яких виділяються тюльпаноподібні горщики та півкруглої форми миски. Частина посуду прикрашена пластичними пружками з так званими пальцевими вдавленнями та наскрізними отворами під краєм вінець

У 1787 р. зі Львова через Винники прокладено Бродівську дорогу (цісарську)  на Золочів і Броди. Ця дорога і сьогодні проходить біля г. Шипшина. Біля підніжжя гори  розташована «Цісарська криниця».

  «Стежка Митрополита Андрея Шептицького»

20 листопада 2020 р. у Винниках відбулося святкове відкриття й освячення комплексного природньо-антропогенного об'єкта екологічного та релігійного туризму екскурсійної спрямованості "Стежка митрополита Андрея Шептицького". Скульптор Юліан-Зенон Савко, архітектор Михайло Федик. Ініціатор будівництва - т-во "Просвіта" (Винники), голова Любомир Білоус. 

 «Стежка Митрополита Андрея Шептицького» знаходиться у межах Давидівського пасма (Винниківське лісництво) на г. Шипшина.

Монументальні скульптури та криницю освятив Архієпископ Львівський Української греко-католицької церкви, Митрополит Львівський Ігор Возьняк. Стежку Митрополита Шептицького створили на місці реально існуючої в природі стежки, що була підготовлена монахами в 1934 році спеціально для прогулянкових потреб Митрополита Шептицького, який на той час, через хворобу, пересувався лише у візку. Розпочали будівництво  у 2015 р.

Структура об'єкта складається із оглядового майданчика та стежки, вздовж якої розмістили скульптурні комплекси. Її протяжність  – 500 м. Загальна кошторисна вартість склала майже 5,5 млн гривень. Підрядна організація, яка виконала роботу, ПП “Західбуд-плюс”. З майданчика відкривається вид на місто Винники та долину Маруньки. Відкривається панорама на Церкву Воскресіння Господнього, яку відвідував Митрополит Андрей Шептицький. Остання візитація до храму відбулась у 1938 р. 

Організатори розкрили постать Митрополита через три скульптурні комплекси. Зазначимо, що скульптури, а також освітлення вздовж стежки виконали за благодійні кошти. Перший комплекс – молитовне поле, на якому розташований комплекс “Велет Святоюрської гори”, покликаний розповісти про духовний шлях Шептицького.
      Другий розкриває Андрея Шептицького як провідника українського народу, а останній демонструє його меценатську та благодійну діяльність. На кожній із скульптур розмістили відреставровані хрести, що датуються 1842 р. та колись були встановлені у храмі Воскресіння Господнього у Винниках.  Кожна із точок супроводжується крилатими висловами Митрополита.

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.